Імбир належить до однієї з найулюбленіших прянощів. Він з давніх пір знаходив застосування в національній російській кухні — в збитнях, квасах, наливках, настоянках, брагах, медах, а також в пряниках, пасках, здобних булочках.
Широке вживання імбиру в кондитерських виробах (льодяники, варення, печиво, кекси, бісквіти), солодких стравах (компоти, пудинги), в алкогольних (пиво, лікери) і особливо безалкогольних напоях інтернаціонально. У країнах Азії імбир повсюдно вживають в презервах з м'яса і птиці, в чай; він входить до складу каррі і багатьох інших пряних сумішей. У Південно-Східній Азії імбир, крім того, вживають як самостійний продукт: свіжий імбир зацукровують або роблять з нього варення. У Китаї, Індокитаї, Бірмі і в Англії популярно також варення чоу-чоу (імбир з апельсиновою кіркою). В Індії випускають чотири сорти«імбирного борошна », що відрізняється різним процентним вмістом імбиру. В Англії і США виробляють легке імбирне пиво.
Для європейської, англійської, голландської та американської кухні характерне використання імбиру в соусах до м'яса, в овочевих і фруктових маринадах, а в азіатській кухні імбир широко використовується при гасінні м'яса і домашньої птиці. При цьому імбир не тільки ароматизує м'ясо, але і робить його більш м'яким.
Імбир слід вводити в тісто або в процесі замісу, або в кінці його, при гасінні м'яса — за 20 хвилин до готовності, в компоти, киселі, муси, пудинги та інші солодкі страви — за 2—5 хвилин до готовності, а в соуси — після закінчення теплової обробки. Норми закладки імбиру відносно високі-до 1 грама на 1 кілограм тіста або м'яса.