Роман Діти вулиці, написаний відомим італійським кінорежисером та письменником П'єром Паоло Пазоліні, був уперше опублікований у 1955 році. Цей твір розповідає про життя підлітка Чубатого, мрію якого - покататися човном по Тибру. Здобувши кілька грошенят, він винаймає човен, щоб насолодитися прогулянкою з друзями. Проте несподівана подія — порятунок ластівки, що потрапила у біду, змінює хід історії.

Роман детально зображує життя хлопців із нижчих соціальних прошарків післявоєнного Рима: шибеників, бешкетників, шибайголів, які живуть на вулиці, цуплять, збирають брухт, грають у карти, навідують повій, та інколи навіть продають себе. Головний герой дорослішає, переживає труднощі, потрапляє у в’язницю та осмислює своє місце у світі. Особливо драматичним є вибір Чубатого, коли його друг потрапляє у біду на Тибрі — чи врятує він приятеля, чи пройде повз?

Пазоліні підкреслює цінності честі, відданості, геройства заради геройства та чуттєвості у своїх персонажах, що додає глибини цьому соціально-психологічному роману.

Як тільки Діти вулиці вийшли друком, роман здобув широку популярність і був розпроданий накладом у 100 тисяч примірників. Водночас книга викликала суперечки через звинувачення в поширенні порнографії, а кримінальна справа була порушена проти автора. Однак цей роман став класикою італійської літератури, що відображає реалії молодіжного життя в післявоєнному Римі.