«Обережно! Крихке» — так зазвичай позначають коробки з порцеляною. Але для тих, що вирушають в евакуацію, таких написів не буде — бо часу на це немає. І навіть порцеляна з родинною історією, швидше за все, залишиться вдома. Але все це і зберігається у сховищі — сховищі пам’яті.

Книгу «Нічний ефір» Олена Гусейнова почала писати в перші дні повномасштабного вторгнення, коли працювала на цілодобовому інформаційному мовленні на Українському радіо. Вірші в цій книзі мають функціональний характер: вони інформують і водночас володіють магічною силою. Це обереги, замовляння, оголошення про евакуацію та коментарі до реальності часу, який не зупиняється, а плине далі. Книга вражає точністю і структурованістю — як годинник. Замість стрілок тут цитати та алегорії, кожну з яких можна впізнати. Не затримуйтеся «на поверхні» — є дванадцять годин, і за цей час ми сміємося і співаємо. «Ось моє горло. Нічний ефір. Білі вірші. У війни свої примхи. Сміємося і співаємо. (Потім ми зробимо з цього життя). Sounds like a plan.»

Книга була дописана за підтримки програми Documenting Ukraine Інституту гуманітарних наук у Відні (IWM) та під час резиденції Tartu City of Literature в квітні–травні 2023 року.

Сергій Жадан про книгу: «Імена близьких людей, адреси друзів, світлини знайомих, речі, предмети, будинки, вулиці, міста, країни — вірші нічного ефіру сповнені тривоги і ніжності, страху і любові, ледь помітних переходів між життям і смертю, між утомою і радістю, між наговорюванням і тишею. Ці ефірні години виговорені голосом тихим, але точним, делікатним, проте переконливим, сказаним серед ночі, але оберненим до світла».