Ще з молодих літ Петро Шекерик-Доників, заохочений своїм учителем Луковим Гарматієм, почав збирати етнографічні матеріали. Він став першим гуцулом, який серйозно зайнявся цією справою. До цієї пори гуцули були малозацікавлені у власній культурі, бо вважали, що все про неї вже відомо. Але приїжджі збирали лише те, що їм було потрібно, або ж просто те, що вони вміли.

У цій книзі представлені народні оповідання про опришків, які зібрав Петро Шекерик-Доників. Через них можна побачити, хто насправді були ці люди і в якому світі вони жили.

Крім того, Шекерик-Доників записав свої оповідання тими самими словами, які чув від тих, хто їм оповідав, - найчистішим гуцульським діалектом. Таким чином, у цій книзі ми маємо не лише оповідання про опришків, але й мову, якою вони говорили.