Весняний Київ, попри сувору тінь війни, стає місцем сили та несподіваних перетворень для чотирьох героїв, чиї долі сплітаються у химерний вузол. Полін повертається з вишуканого Парижа не просто як гостя, а як людина, що відчайдушно шукає втрачені фрагменти власної ідентичності. Те, що вона знаходить, неможливо описати словами: це раптовість дому, віднайдена у погляді випадкового незнайомця та трепеті травневого листя. Тім, який звик до тиші помешкання, наповненого лише привидами минулого, раптом виявляє, що його самотність руйнується. З появою першої гості його дім починає пульсувати новим життям, заповнюючись людьми, які за короткий час стають «раптово рідними». Водночас Франсуа намагається осягнути феномен цього міста, де люди, всупереч постійній загрозі та сиренам, живуть із несамовитою жагою, ніби кожна прожита хвилина — остання і найцінніша. Його шлях — це пошук втрачених смислів посеред емоційного хаосу незбагненного Києва. Для Женев’єв ця подорож стає моментом істини. Зруйнувавши старі орієнтири та знецінені ідеали, вона відкриває для себе найвищу свободу — дозвіл бути собою без масок і виправдань. Їм 37, 22, 17 та 44 — цифри, що мали б розділяти їх прірвою поколінь, але в умовах межового досвіду вони стають лише фоном для справжньої близькості.