Ця щемка й неймовірно світла книга знайомить нас із дев’яносторічною бабусею Стефанією та її енергійними онуками — Лежком і Ринкою, яких вона ніжно називає курдуплями. Оповідь побудована як живий діалог між поколіннями, де щоденні клопоти переплітаються з глибокими філософськими питаннями про життя, страхи та навіть смерть. Це історія про незвичайну сім’ю, де діти виховують дорослу жінку так само щиро, як вона виховує їх, наповнюючи кожен спільний день сміхом та щирими розмовами. Перед читачем розгортається не просто побутова хроніка, а справжнє полотно пам'яті: крізь спогади бабусі ми дізнаємося про маленьку Стефцю часів німецької окупації, амбітну Стефанію Петрівну та закохану жінку, чиє щастя обірвало вдівство. Проте в центрі сюжету завжди залишаються обійми — універсальні ліки від усіх халеп, куди онуки потрапляють із завидною регулярністю. Для героїв це сакральний простір прощення, захисту та незламної віри одне в одного.