Девід Фостер Воллес (1962–2008) — один із найзнаковіших американських письменників останніх часів, новатор прози і реформатор нон-фікшну, майстер приміток, а також приміток до приміток. Автор трьох романів, трьох збірок оповідань і трьох добірок есеїв. Людина непересічного таланту і трагічної долі.

Девід Фостер Воллес в американській культурі спромігся якнайкраще показати людину минулого століття з її нудьгою, відчаєм і пошуками розваг. Коли 1996 року вийшов «Нескінченний жарт», він заступив місце «Веселки тяжіння» у званні символу інтелектуальної літератури, в якій поєднано філософію, політичну сатиру, родинну сагу і новочасну «Людську комедію». І саме тому цей роман — ще той виклик і випробування, адже в ньому не спрощено сучасний світ, а описано його в усій хаотичній складності. Девіда Фостера Воллеса недарма вважають чи не найпершим серед тих, хто почав критикувати всеохопну постмодерністську іронію, проголосивши курс на нову щирість, яка тепер є основою нинішньої художньої творчості. Тож саме «Нескінченний жарт» став тим успішним і знаковим текстом, який показав вихід із лабіринту цинізму і чорного гумору, які загрожували поглинути людяність як визначальну цінність нашої буремної реальності. І саме з цього важливого роману ми і хотіли б, щоб ви розпочали знайомство з геніальним прозаїком Девідом Фостером Воллесом.

«Нескінченний жарт» — культовий роман 1996 року, в якому своєрідно підбито підсумки ХХ століття. Девід Фостер Воллес зобразив альтернативне майбутнє, в якому замість держав Північної Америки з’явилася організація ОНАН, а роки тепер позначаються назвами торговельних марок. Це «чудесний світ новий», в якому нікуди не поділися старі проблеми, зокрема депресія і сміття. Квебекські сепаратисти на інвалідних візках, анонімні наркомани, запеклі тенісисти й один убивчий відеокартридж — усе це лише незначна частина того, що є на сторінках цього визначного роману. Цього епохального американського роману про самотність у натовпі й наше цілодобове бажання розважатися, яке багатьом замінило сенс життя, не давши натомість нічого, крім такого неоднозначного і водночас незабутнього задоволення із назвою «Нескінченний жарт».