Про книжку «Безжальна правда про нещадний бізнес. Розбудова бізнесу в умовах невизначеності»

Чому більшість бізнес-книжок не працює в реальності? Бо їхні автори обіцяють легкі рецепти успіху там, де панує екзистенційна боротьба, існують лише заплутані дилеми та складні рішення. Ви розвиваєте свою компанію, але раптово усвідомлюєте: не все йде за планом. Бізнес не зростає, продукт має хиби, коштів постійно бракує, тиснуть незадоволені результатами інвестори, а конкуренти поступово забирають вашу частку ринку. Компанія втрачає клієнтів і цінних співробітників. Стіни стискаються. Що зроблено не так? Чому ринок не такий, як ви передбачали? Чи ви достатньо вправний керівник?

Бен Горовіц багаторазово робив неможливе, втримуючись на плаву і даючи результат в умовах жорсткої конкуренції та хаосу фінансових криз. У своїй винятково практичній і сповненій неприємними бізнес-істинами книжці автор вводить поняття «Wartime CEO», показуючи різницю між управлінням мирного та воєнного часу.

«Безжальна правда...» стала настільним посібником для багатьох авторитетних бізнесменів. Однак вона точно не для всіх, а лише для тих керівників, які прагнуть діяти. Утім, якщо ви готові до боротьби та побудови в компанії реальної (а не на папері) корпоративної культури, тоді ця «біблія стартапів» стане вашим найчеснішим порадником.

ПРО АВТОРА

Бен Горовіц — американський підприємець у галузі новітніх технологій, впливовий інвестор, блогер, якого читають понад 10 мільйонів підписників. Причетний до багатьох технологічних інновацій, зокрема першого інтернет-браузера Mosaic, продуктів Netscape, хмарного сервісу LoudСloud. Успішно керував різними бізнесами, зберіг свою компанію Opsware під час «краху доткомів», а згодом продав її за 1,6 мільярда доларів. Співзасновник венчурного фонду-гіганта Andreessen Horowitz (відомого також як «a16z»). Інвестував у розвиток Airbnb, Facebook, Instagram, Twitter, Skype, Pinterest та Slack ще на старті їхнього існування.

Цитати з видання:

Щоразу, читаючи книжки з менеджменту або посібники із серії «Допоможи собі сам», я думаю: «Все це чудово, але не відповідає суворій дійсності бізнесу». Сувора дійсність — це коли не вдається втілити велику, ризиковану і зухвалу мрію. Сувора дійсність — це звільняти людей, не досягнувши мети. Сувора дійсність — це коли наймаєш чудових фахівців, які починають вважати себе винятково цінними кадрами і вимагати неможливого. Сувора дійсність — це не лише створити план організації, а й примушувати працівників взаємодіяти згідно з накресленими вами межами. Сувора дійсність — це не марити про велич, а прокидатися посеред ночі спітнілим від жаху, тому що ваш солодкий сон обернувся на нічне жахіття.

Подбайте про персонал, продукти компанії та прибутки — саме в такій послідовності.

Найбільша різниця між чудовим функціональним менеджером і чудовим генеральним менеджером — і особливо чудовим СЕО — у тому, що генеральний менеджер повинен брати на роботу і керувати людьми, значно компетентнішими у своїх сферах, аніж він. Насправді вам часто доведеться брати на себе управління фахівцями, в спеціалізації яких ви нічого не тямите.

Скільком СЕО доводилося працювати керівниками з персоналу, очолювати розроблення продуктів, продаж, маркетинг, фінанси і юридичний відділ? Імовірно, жодному.

Здорова корпоративна культура заохочує людей ділитися поганими новинами. Компанія, яка обговорює свої проблеми вільно і відкрито, може швидко розв’язати їх. Організація, у якій проблеми приховуються, розчаровує персонал. Висновок для CEO: вибудовуйте корпоративну культуру, яка заохочує, а не карає людей за висвітлення проблем, що потребують розв’язання.