«Безумці» — це художньо-документальний роман про заборонене, виснажливе й водночас життєдайне кохання Михайла Коцюбинського та Олександри Аплаксіної. Історія, розказана з інтимною щирістю й психологічною глибиною, відкриває маловідомий вимір життя класика української літератури — як чоловіка, коханця, людини зрадливої та пристрасної.

На тлі провінційного Чернігова початку ХХ століття, під наглядом поліції, у тиску родинних обов’язків і соціальних заборон розгортається драма почуттів, у якій любов постає як випробування, спокуса й порятунок водночас. Це роман про конфлікт між обов’язком і бажанням, про жіночу самопожертву й чоловічу нерішучість, про тілесність і самоту, що живлять творчість.

«Безумці» — не біографія в традиційному сенсі, а тонка літературна реконструкція внутрішнього світу героїв, де особисте стає ключем до розуміння творчості, а кохання — формою екзистенційного бунту. Це книжка про ціну почуттів і про те, як велика література народжується з болю, ніжності та неможливості бути разом.