«Я працюю на цвинтарі» — це збірка коротких, але надзвичайно містких новел, що розповідають про повсякдення чоловіка, який заробляє на життя виготовленням та встановленням пам'ятників. Цвинтар тут постає не як місце жаху, а як величезний архів людських доль, де за кожним замовленням стоїть унікальна історія. Автор з непідробною щирістю та характерним «чорним» гумором описує клієнтів: від убитих горем вдів до цинічних бандитів, від тих, хто прагне зафіксувати в камені велич кохання, до тих, хто через дріб’язковість сперечається за кожен сантиметр могильної ділянки.

Філігранний стиль Белянського дозволяє читачеві відчути весь спектр емоцій — від нестримного сміху над абсурдністю ситуацій до тихих сліз над справжньою людською втратою. Книга позбавлена штучного пафосу чи надуманості; це «гола» правда про те, як ми живемо, як ображаємося, як прощаємо і як, зрештою, йдемо. Кожна замальовка — це дзеркало, у якому віддзеркалюється наше сьогодення з усіма його вадами та чеснотами. Це історія про те, що смерть — це лише частина життя, і розуміння цього фіналу робить кожен прожитий день значно ціннішим. Книга була успішно екранізована, що лише підтвердило універсальність та силу її образів.