Він заборонений плід, людина в коконі правил, що вже ніколи не перетвориться на метелика, скільки б вона не спокушала, якою б оголеною у своїх почуттях і розповідях не поставала б перед ним.

Анастасія Герасимова, The Village

Лауреатка Гонкурівської премії в жанрі новели 2019 року, бельгійська письменниця Каролін Ламарш уславилась у різних жанрах: новели, есе, поезії, радіоп’єси, романи, казки. Однак ніде її вишукана сакральна багатогранність не сяяла так, як у тексті «Ведмідь», сповненому алюзій та підтекстів у дусі Анаїс Нін. Це щемка інтимна оповідь авторки, яка розривається між двома почуттями: прагненням невинності та пристрастю до чоловіків. 

Сублімувати свою нестримну любов до священника з маленького містечка край лісу їй вдається винятково через літературу. Це вже третя її книжка в українському перекладі — після «Дні Пса» (1996, премія ім. Віктора Росселя) та «Галявини край лісу» (2019, Гонкурівська премія).

Каролін Ламарш відома своїм вмінням створювати глибокі та чутливі портрети персонажів, а також висвітлювати важливі соціальні та психологічні теми у своїх творах. Жінки, писані її пером, вражають своєю чутливістю, відкритістю і психологічною глибиною образу. Авторка торкається тем, що турбують матерів, дружин, доньок і абсолютно кожну жінку: роль сім'ї і становлення себе як особистості.