Інститут історії мистецтв Міністерства культури СРСР

 

ІГОРЬ ГРАБАР

*

Письма 1941-1960

*

Видавництво «Наука» 320 1983

 

Редакційна колегія:

кандидат мистецтвоведення

Т. П. КОЖАН

член-корреспондент АН СРСР

В. Н. ЛАЗАРЕВ

Редактори-знарядники

автори введення й коментарів кандидати мистецтвоведів

Н. А. ЄВСИНА, Т. П. КОЖАН

 

Видавництво «Наука», 1983г.

 

Вміст

Введення

Затверджено до друку Інститутом історії мистецтв Міністерства культури СРСР

Редактор видавництва Н. А. Алпатова. 

Художник В. Н. Ходовський 

 

Тираж 21 500. 

Видавництво «Наука».

 

Введення

Новий, пропонований увазі читачів тому листівка І. Е. Грабаря слугує безпосереднім продовженням збірки його листів, що вийшов у світ 1983 р. Він охоплює один із найбільш істотних і плідних періодів у творчій, науковій та загальнотно-організаційної діяльності Грабарю, органічно пов'язаної з першими десятиліттями будівництва радянської художньої культури.

Не випадково справжня книга починається з кількох листів Граба-ря, написаних у канун Жовтогарячої революції, тобто з матеріалу, которам завершується попередній том його епістолярної спадщини. Вони свідчать про ту чарівну зацікавленість у долі російського мистецтва, які знайшли своє справжнє вираження в радянську епоху. Гражанські почуття Грабарю, його гаряча любов до Росії, до рідного мистецтва, прагнення зберегти для народу найбільші культурні завоювання його предків привели художника в перші ж дні після сверп-шіння Жовтогарячої революції в ряди тих передових діячі російської культури, які відразу й безперервно встали на бік Радянської влади.

«Ігор Еммануїловичок являє собою одного з тих великих ква-ліфікованих інтелігентів, які просто й без застережень перейшли на службу до Радянського уряду та робота яких під рукодведенням робочої влади виявилася доцільною», — писав про Грабар А. В. Лучарський".

Широко відомий факт виступу Грабарю в листопаді 1917 р. на зустрічі музейних діячів в Історичному музеї з закликом не піддавати себе саботажним настроюванням, що розповсюджувався тоді в середовищі банківських, міських і державних органів, «працювати рука об руку з новою силою» і боротися за збереження музейних сокро-вищ.