Nobody in our class pays attention to Daisy Albright and I think she likes it that way.But when I'm sent to work in the headmaster's office every day with Daisy I am stuck staring at her pretty face, hearing her sweet voice and I start to make her laugh.The more I get to know her, the more obsessed I become. And I think she feels the same way.The problem? She's not part of my crowd. No one approves of us together. Not my friends, not my parents and not her father.

Ніхто в нашому класі не звертає уваги на Дейзі Олбрайт — і, здається, їй так навіть більше подобається.

Але коли мене відправили щодня працювати в кабінеті директора разом із Дейзі, я виявив, що постійно дивлюся на її гарне обличчя, слухаю її ніжний голос і змушую її сміятися.

Чим більше я її пізнаю, тим сильніше захоплююсь. І, здається, вона відчуває те саме.

Проблема? Вона не з мого кола. Ніхто не схвалює нас разом. Ні мої друзі, ні мої батьки, ні її батько.