Фолікулостимулюючий гормон - це глікопротеїновий гормон вагою приблизно 30 000 Да. Він складається з двох поліпептидних ланцюгів: альфа- та бета-субодиниць. У відповідь на вироблений гіпоталамусом гонадотропін-рилізинг-гормон (GnRH) базофільні клітини передньої частки гіпофіза секретують ФСГ і лютеїнізуючий гор¬мон (ЛГ). Обидва ці гормони контролюють розвиток і підтримку гонад. ФСГ контролює розвиток фолікулів яєчників у жінок і сперматогенез у чоловіків. Як ЛГ, так і ФСГ діють за принципом негативного зворот¬ного сигналу на гіпоталамус, регулюючи таким чином рівень циркуляції обох гормонів. Коли жінки наближаються до перименопаузи, кількість малих антральних фолікулів, що утворюються в кожному циклі, зменшується, і, як наслідок, виробляється недостатня кількість інгібіну В для повного зниження ФСГ, і рівень ФСГ в сироватці крові починає зростати. Найпоширенішою причиною високої концентрації ФСГ в сироватці крові є менопауза, коли жінка перебуває в стадії менопаузи або нещодавно її пережила. Високий рівень ФСГ вказує на те, що нормальний обме¬жувальний зворотний зв'язок з гонадою відсутній, що призводить до необмеженого вироблення ФСГ гіпофізом. Якщо високий рівень ФСГ спостерігається в репродуктивному віці, це є відхиленням від норми. Захворювання з високим рівнем ФСГ включають: передчасна менопауза, також відома як передчасна оваріальна недостатність, низький оваріальний резерв, також відомий як передчасне старіння яєчників, дисгенезія гонад, кастрація при синдромі Тернера, недостатність яєчників, синдром Клайнфельтера тощо. Більшість з цих станів пов'язані з субфертильністю та/або безпліддям.