Читання під час війни, пропаганда і художня проза, шпигуни і цензура: що приховує книга?
Мао Цзедун був бібліотекарем, Сталін — поетом і видав вірші, Вінстон Черчилль використовував путівник для планування вторгнення у Норвегію, Івлін Артур Сент-Джон Во служив у морській піхоті й отримав звання капітана до того, як пішов у відставку, щоб написати «Повернення в Брайдсгед». Самотні сім'ї йшли до бібліотек, доки їхні рідні воювали в окопах, а під час Холодної війни обидві сторони використовували книжки, щоб поширювати власне бачення того, як слід керувати світом.
Зазвичай не говорять про книги і війну в одному контексті — перші належать до найвидатніших винаходів людства, а другі — до найстрашніших. Але ці дві теми тісно переплетені між собою і книжки надто часто опиняються на передовій. Особливо гостро це відчувається в епоху сучасних війн.
Професор сучасної історії Ендрю Петтіґрі відкриває дивовижні шляхи, якими писемна культура — від путівників і наукових праць до Бігглза й Анни Франк — формується під впливом масштабних збройних конфліктів.
Книжки, їх автори й читачі воювали раніше і продовжують воювати зараз — від Громадянської війни в США до повномасштабного вторгнення росії в Україну. Вони — смертоносна зброя і найпереконливіший аргумент для перемоги.