Роман “Князь Єремія Вишневецький” Івана Нечуя-Левицького (1838—1918) переносить нас у вируюче ХVІІ століття. Але в центрі уваги письменника не героїка визвольної боротьби в Україні, а спроба осмислити, як нащадок славного українського лицаря Байди Вишневецького князь Єремія став зрадником свого народу. Він успадкував від своїх предків гострий розум і риси сильної людини­. Але егоїзм, ненаситне бажання слави, розкошів затьмарюють усі високі порухи душі князя. Єремія вражає страшною жорстокістю у розправах над повсталими козаками і селянами, руйнував і палив Україну, “неначе татарська або монгольська орда”. Навіть закоханість у козачку Тодозю не повернула йому людську подобу, і тут він діє силою та лютими погрозами. Це глибоко психологічний твір. Письменник показує, що людина, яка зрадила свій народ, ніколи не матиме щастя.

Кожен, кого цікавить історія України, прочитає роман із захоп­ленням.