Пронизлива розповідь про самопожертву та емпатію

Жовтень 1966 року. Дев'ятнадцятирічний Вільям Лавері готується розпочати свою кар'єру в родинній похоронній справі та вперше насолоджується святковим балом з нагоди закінчення коледжу. Радісну подію перериває жахлива новина – у селі Аберфан стався обвал на вугільній шахті, і з-під завалів школи витягують безліч тіл. Вільям без вагань приєднується до волонтерів і вирушає на місце трагедії. Ця катастрофа назавжди змінює його світогляд... Та ніч пробуджує в ньому спогади про власне дитинство та втрати, які він так старанно намагався забути. Вільям усвідомлює, що співчуття може мати непередбачувані наслідки – адже те, що ми безкорисливо віддаємо іншим, допомагає зцілитися нам самим.

Роман розкриває історію одного з бальзамувальників, який брав участь у ліквідації наслідків жахливої катастрофи в Аберфані, та її глибокий вплив на його подальше життя. Це історія, яка розриває серце на дрібні шматочки, а потім дбайливо складає його назад. Надія, співчуття та сила єдності здатні загоїти найтяжчі рани.