У цій книзі описується життя та діяльність провісника в Індії. Кривава смута війни позбавила трону молодого князя Сіддгартху та штовхнула його, невпізнанного, до найнижчої касти «паріїв», жебраків. Однак на службі різним «господарям» він просувається від касти до касти. При цьому він здобуває розуміння людей і пізнає тварин як друзів, жоден з яких не є «презирливим». Йому постійно не дає спокою питання про сенс життя, що одночасно означає також питання про Божество. При цьому він пізнає «богів» як слуг Найвищого, Який стоїть ще вище Брахми. Він називає його «Вічним», чиї закони діють повсюди у Творінні та обов’язкові і для людини як створіння. У видінні йому вказується покликання своїм знанням допомогти своєму народові. Сіддгартха-Будда вчить багатьох людей звільнити себе від інертної покірності долі до активної свідомості. Вчення Будди поширюється все більше, і він створює його вихідну точку на «Горі Вічного», звідки по всій країні засновує монастирі. Він сповіщає своє знання і жінкам, яких зрівнює з чоловіками. В обох своїх синах Сіддгартха-Будда знаходить вірних помічників, а онук дозріває, щоб стати наступником, який як Ґаутама-Будда отримує подальше пізнання.