Імбир в перекладі з санскритської означає «рогатий», що пов’язано, мабуть, з формою імбирного кореня.

Він став однією із самих перших пряностей, які досягли Середземноморського узбережжя, а китайцям і індійцям був відомий ще з давніх часів.
Місця де ріс Імбир арабські купці тримали в таємниці. Вони переконували довірливих іноземців, що Імбир росте на землі троглодитів, котрі вирощують його десь далеко на Півдні, за Червоним морем, на краю світу, і пильно охороняють.

Спектр поширення Імбиру був дуже великий. Спочатку кореневище застосовувалось  тільки в медицині.  

Його використовували для боротьби із старінням, приписували йому властивості підвищення статевого потягу.

Говорять, що португальці щедро годували Імбиром своїх рабів, щоб збільшувати їх плодовитість. Але сьогодні Імбир цінується за його пікантний смак.

Головним виробником Імбиру є Індія і Китай. Він вирощується також в Японії, В’єтнамі, Західній Африці, Нігерії, Аргентині, Бразилії, Австралії.