«Собор» — один із найвідоміших та найвизначніших творів Олеся Гончара. Це філософський роман, у якому розглядаються важливі соціальні та національні проблеми з погляду вічних гуманістичних істин, якими мусить керуватися людська цивілізація, щоб не прийти до руйнування і знищення.
Події в романі розгортаються повільно, без інтригуючих поворотів, адже автора цікавить насамперед внутрішній світ героїв, їх погляди на історичне минуле, сучасність і майбутнє.
Стрижнем роману є, безумовно, собор, образ собору. Він воєдино об'єднує всі сюжетні вузли твору. Подихом краси і величі своєї собор одних звеличує, додає снаги і сили, а інші перед ним мізерніють, нікчемніють. Автор закликає плекати і оберігати духовні скарби, історичну, культурну, будівничу спадщину українців. Водночас у романі розвінчуються такі негативні прояви сучасності, як бюрократизм, бездуховність, нігілістичне ставлення до української культури, дух руйнування, нехтування народними звичаями, народною піснею, почуттям патріотизму.
