Довоєнна Польща. Родинна трагедія змінює все життя геніального хірурга Рафала Вільчура. Від нього йде кохана дружина, забравши із собою маленьку доньку.

 

Того ж таки дня професор Вільчур опиняється на вулиці, де волоцюги побачивши у нього велику суму грошей, вивозять його за місто і, вдаривши по голові, покидають непритомного. Отямившись, Вільчур не пам’ятає, хто він і де живе. Так починаються довгі роки його поневірянь… Проте доля усміхається йому. Уже під іменем Антонія Косиби він знаходить притулок у сім’ї мельника, де рятує від каліцтва молодшого сина господаря і стає членом родини. Відтоді про знахаря заговорили в усій околиці… Його мистецтво лікувати й безкорислива вдача спричинилися до завоювання симпатії серед місцевого люду. У знахаря Косиби охоче лікуються не лише селяни, яким він допомагає безкоштовно, а з бідними ділиться ще й грішми чи харчами. До нього поступово звертаються й заможні пацієнти. І це, звісно, не може подобатися лікарю Павлицькому, до якого зголошується дедалі менше недужих. Павлицький вирішує будь-що припинити, як він уважає, «шкідливу знахарську практику», що, на його думку зводить в могилу сотні неосвічених селян. Він ретельно обмірковує свій план усунення знахаря, аж тут на допомогу йому приходить трагічний випадок. У катастрофі смертельно поранено молоду дівчину, колишню продавчиню з місцевої крамнички. Врятувати її може лише диво і… вміння знахаря Косиби. Але тому бракує хірургічних інструментів для проведення надскладної операції, котра врятує Марисі життя. Знахар вдається до злочину, а Павлицький тріумфує: нарешті він позбудеться ненависного конкурента.