Гречка – корисна рослина, що використовується як круп'яна культура і цінний медонос. В останні роки широко застосовується гречка як сидерат, особливо для «пожвавлення» виснаженою грунту та посіву в міжряддях виноградників та плодових дерев.Володіє коротким вегетаційним періодом – 70-85 діб, залежно від сорту.
Потужна коренева система відмінно розпушує і структурує грунт. Відмираючи і розкладаючись, коріння залишають в ній ходи, по яких проходять повітря і вода. Крім стрижневого кореня рослина має дрібними розгалуженими корінцями, проникають у ґрунт на глибину до 35 див. Саме коріння гречки грають головну роль при сидерації. Виділяються ними кислоти – лимонна, щавлева і мурашина роблять більш доступними для більшості рослин важко розчинні фосфорні сполуки.
Після перегнивання кореневі і рослинні залишки збагачують землю калій, азот, доступним фосфором.
Гречиха, посеянная как сидерат, оздоравливает почву, улучшает ее микрофлору. Особенно заметно ее применение после зерновых. Тут она выполняет роль фитосанитара, избавляя почву от патогенных микроорганизмов, вызывающих болезни злаковых культур, в том числе корневые гнили.
Быстро разрастаясь, корневая система гречихи подавляет рост сорных трав.
Гречку в качестве сидерата рекомендуется сеять вокруг деревьев, между рядами в винограднике. Она не иссушает землю, хорошо затеняет ее разветвленными побегами, делает рыхлой и плодородной. Во время цветения растение привлекает различных полезных насекомых.
Может расти на бедных, слабокислых, тяжелых почвах. Но все же лучшие показатели бывают на рыхлых, хорошо прогреваемых черноземах.
Гречиха-сидерат – хороший предшественник для овощных культур, кроме семейства гречишных (щавель, шпинат, ревень).
Ажурні білі суцвіття гречки чудово вписуються в будь-які квітники. Посадивши гречку серед багаторічників, можна оздоровити втомлену від них грунт.