Боб Ділан не потребує представлення, тоді як його єдиний роман «Тарантул» дуже важко уявити. Постімодерністська поезія в прозі, схожа на нотатки з блокнота геніального музиканта та співака. Фрадерна історія, де тільки найуважніші та найвідданіші знайде сюжет і глибини ліро-епічних сенсув. Хоча насправді це тарантела гітариста, який усіма вісьмома кінцівками витановує на машинці, намагаючись висловити наш складний світ, дати йому ритм, голос і мелодію. І хоча Нобелівську премію з літератури Ділану дали не за «Тарантулу», він точно заслуговує на якусь премію. Хоча б «Приз читачських симпатій».