Вирощувати слонячий часник можна і як озиму форму, і як яру. Практика доводить, що культура відноситься до морозостійким, а врожаї у рослин, посаджених у передзимовий період, значно перевершують отримані при весняної висадки. Слонячий часник воліє теплі і сонячні ділянки з родючим, добре збагачені органікою, пухкої грунтом з рН 6,5 – 7,5. Важкі ґрунти розпушують шляхом структурування їх піском або торфом (в цьому випадку зайву кислотність нейтралізують додаванням вапна). Негативно впливають на розвиток слонячого часнику недолік вологи, азоту і затіненість (навіть незначна). В якості кращих попередників визначені такі культури, як капуста, огірки, кабачки, гарбуз, бобові і, звичайно ж, сидерати. А ось ділянки після картоплі, часнику або цибулі не слід використовувати як грядки для слонячого часнику. Це рослина дуже вимоглива до наявності органічних добрив і вологолюбна, тому грунт на ділянці для його посадки попередньо добре розпушують і збагачують компостом, золою, перегноєм. Якщо посадка планується навесні, то грядки восени перекопують на глибину не менше 20 см і вносять у грунт гній або перегній з розрахунку по піввідра на 1 м2. Розмножується слонячий часник зубками або ж цибулинами-дітками, які утворюються поруч з денцем цибулини і кореневою системою рослини (як правило, при підзимового посадці), а також під покривною оболонкою. У разі розмноження маленькими цибулинками, формується головка з одним великим зубком (однозубка), схожа на звичайну цибулину, яка на наступний рік дасть при належному догляді велику головку з 5 – 7 зубками. Висаджують цибулини в грунт на глибину до 4 см, контролюючи при цьому достатню зволоженість грунту. Розсортоване за величиною посадковий матеріал готують заздалегідь, помістивши його на ніч в слабкий розчин марганцівки. Зубки і цибулинки попередньо очищають від сухої оболонки і залишків денця цибулини, так як вони будуть перешкоджати проростання кореневої системи. Розміщують зубки в ґрунті на глибині 5 – 8 см.