У другій половині 1940 року Вермахт почав використовувати зенітну гармату 2 cm Flak 38. Її надійна конструкція та висока скорострільність робили її ефективною для ближньої протиповітряної оборони. Окрім ураження літаків, гармата також могла вражати легкоброньовану техніку.

Повний бойовий розрахунковий склад складався з п'яти солдатів, хоча четверо або навіть троє могли ефективно нею керувати. Для підвищення мобільності 2 cm Flak 38 встановлювалася у вантажних платформах різних колісних та напівгусеничних машин. Однією з таких машин була напівгусенична версія широко використовуваної вантажівки Вермахту V3000S, що отримала позначення Sd.Kfz.3b (також відома як V3000S/SSM).

Гармату можна було встановлювати на спеціальних платформах або безпосередньо у вантажній платформі. Для можливості ведення вогню бічні панелі машини складалися вниз або повністю знімалися. Така конфігурація перетворювала машини на самохідні зенітні гармати, які німецька армія використовувала як для протиповітряної оборони, так і для вогневої підтримки піхоти.