• Автор: ЛеснІк Елліна
• Видавництво: Золоте місто
• Рік: 2025
• Сторінки: 104
• Обкладинка: тверда
• Формат: 217×147×10 мм
• ISBN: 978-617-8215-40-8

Ця книга – болючий, але необхідний погляд на війну через призму реальних історій простих українців, чиї життя було розірвано на шматки вторгненням росії в Україну. Елліна Леснік розповідає, який вигляд має війна без прикрас: це розпач і надія, страх і віра, розруха і сміливість.

У книзі зібрано тринадцять історій, кожна з яких – це свідчення про мужність тих, хто вижив, і пам'ять про тих, кого втрачено.

Авторка ділиться особистими переживаннями: від моменту, коли довелося залишити свій дім, до рішення повертатися і знову будувати життя серед зруйнованого. Тут є розповіді про матерів, які втратили чоловіків і моляться за їх повернення, дітей, які вимушено подорослішали, і про незламну силу церкви, яка стала прихистком і маяком надії для тисяч переселенців.

Книга нагадує про важливість пам'ятати свою історію, називати зло своїм ім'ям і продовжувати боротися за життя, яке Бог дав кожному з нас. Війна – це не лише танки та ракети, це трагедія звичайних людей. Але навіть у найглибшій темряві авторка знаходить промінь надії, нагадуючи читачеві про важливість молитися, діяти й нести світло Христової любові у світ, який спотворив гріх.

Ця книга – не лише про руйнівну силу війни, але і про силу відновлення, про людяність, про незламну віру в Божу милість та справедливість. Читайте, щоб не забути. Читайте, щоб пам'ятати. Читайте, щоб надихнутися.

ЗМІСТ

Моя історія: зберегти життя

Хансен: містечко для зранених серцем

Херсонщина: невідомість гірша за смерть

Донеччина: віра у брехню

Маріуполь: посеред мороку

«Азовсталь»: вашого чоловіка обміняли

Олешки: чому вони такі злі?

Харківщина: маю надію в серці

Сіверськодонецьк: хто, як не ми?

У вирі боїв: не втратити віру

У них вкрали дитинство

Київщина: вони воюють за нас

Епілог: «Не реви. Ми обов’язково переможемо!»