Багаторічна рослина. 

Культура відноситься до групи кущових бобових трав. Середня висота рослини 40-65 см. Кормова культура. 

Універсальна кормова культура. Охоче поїдається тваринами. Використовується на зелений корм, сіно, силос, випасання. Містить багато білків, мінеральних речовин, вітамінів, протеїну. За поживністю поступається лише люцерні. У сіні конюшини міститься 12-13% білка та до 75 мг на 1 кг каротину.

Медоносна культура. Інтенсивно цвіте влітку до ранньої осені. Прекрасно буває бджолами, медопродуктивність - 1-1,3 ц/га. 

Вирощування:

 Червону конюшину вирощують 2-3 роки, іноді до 6 (найвищий урожай на другому році), рожевий 5-8, білий до 9 (у суміші зі злаковими). Якщо червону конюшину планують вирощувати більше 2 років, доцільно сіяти в суміші з люцерною хмелеподібною (1:2), тимофіївкою (2:1), вогнищем лучним (вів'яницею лучною) (1:1), райграсом багаторічним та ін. Без зрошення вирощують тільки у Поліссі, Західній Україні та в Лісостепу. Найбільш урожайний червоний (2 укоси, а при щедрому зрошенні до 4); рожевий - менше (1 укос), білий малоурожайний і як традиційний сидерат значення не має, зате це чудова пасовищна та газонна (надзвичайно декоративна!) культура. Її укоси використовують на добриво. Білий сіють у суміші з люцерною хмелеподібною (1:2), іншими декоративними та злаковими травами. Сіють навесні та влітку.

Конюшина спочатку росте повільно і заростає бур'янами. Тому найчастіше його висівають під покрив озимих та ярих зернових, однорічних трав, які скошують на високому зрізі, якщо конюшина почне активно наростати. Без покриву сіють лише на невеликих окультурених ділянках. Якщо є можливість, бур'яни пропалюють. У перший рік конюшину підкошують на висоті 12-15 см перед цвітінням, але не пізніше серпня - початку вересня, якщо планують залишати на зиму. Завдяки тіньовитривалості часто використовують для сидерації міжрядь саду. У травостої тримається 2-3 роки. 

Посів: 

Сіють врозсип під покрив озимих та ярих зернових, однорічного райграсу та інших трав після висіву покривної культури. Насіння конюшини дрібне, тому треба ретельно стежити за глибиною їх загортання. У більшості випадків вона повинна бути 1-2 см. На легких ґрунтах можна закладати на глибину 3 см. Норма висіву 170 г на сотку (білої конюшини 70-80 г), але при пізньому та ручному посіві норму збільшують у 1,3-1, 5 разів. Насіння має бути скарифікованим (з потертою оболонкою) і зараженими бульбочковими бактеріями (препарати ефективних ґрунтових мікроорганізмів).