Видання має стати міцним помічником як для новопочатківця-інока, так і для мудрого досвідченого монаха, адже слово стародавніх подвижників, навіть давно сказане, але завжди живе, дотепер може просвітити, уцеломудрити, втішити; розчинити мужністю і радістю гіркоту хрестоносіння, не тільки запалити теплою отецькою співрозмовою початковий вогонь аскетичного діяння, поки він загалом не згас у сучасному монастирському маломонашеському шум, але й зберегти вже запалений духовний вогонь досвідчегого подвижника, що в наш час піддається особливо сильним нападам для його згасіння.

Ще у XIX віці, багатому на старців, преподобний Макарій Оптинський нарікав, що все тяжче знайти людину, з якою можно поговорити по совісті. Вичерпується і внутрішня робота над собою – шлях до очищення себе і знаходження Бога. Сучасні пострижені з врученими чітками все частіше не знають, як себе зайняти.

Споживання і видовищність легко полонять бідну, нестійку душу, за нею й тіло. Духовні надбання змінюються на душевні. Мимо пропливає й дорогоцінний час з великими дарованими можливостями – цілительним лікуванням досади хреста та небесними знаменнями краси, яких око не бачило (1 Кор. 2, 9). Охолоджується перше кохання (Одкр. 2, 4), що колись здійснило заручення великого ангельського образу.

І що ж сказати більше, як тільки повторити давнє нарікання оптинського старця: «Горе нашому часу». У такий-то - писання духоносних мужів стають ледь не єдиним рятівним гарбузом (див.: Іон. 4, 6), що може приховати сумного ченця в спекотній пустелі безотцівства, за відсутності щирих живих сотаїнників, коли вірною особистою мірою істинності шляху та надії залишиться просте совісне життя за заповідями Подвигоположника Христа.

Рекомендуємо книгу всім без винятку ченцям: видання стане чудовим і корисним подарунком для того, хто бореться як в міському, повному суєти і шуму, монастирі, так і в тихому, наповненому важкою роботою, гірському скиту.