Кмин — пряна рослина сімейства Зонтичні. Застосовується в кулінарії, медицині. Лікувальні властивості й користь кмину пов'язані зі спазмолітичним, заспокійливим, антисептичним ефектом. Їстівне не лише насіння (молять для сумішей або додають цілими в маринади й випічку), але і зелень (хороша в свіжих салатах і при засолюванні). Кущики відмінно ростуть у відкритому ґрунті, на підвіконні. Для салатів потрібно зривати соковите листя з недозрілими суцвіттями. Вони наповнять організм корисними вітамінами, які особливо важливі ранньою весною. Насіння ж можна зберігати весь рік, надаючи будь-яким стравам приємний пряний аромат.

Основні характеристики Кмину:

· листова розетка підноситься на 30-50 см;
· ажурне тонке листя схоже на зелень кропу;
· забарвлення листя сизо-блакитне, є восковий наліт;
· висота квітконоса до 100 см;
· цвітіння в червні-липні;
· зонтичне суцвіття складається з безлічі білих квіток;
· рослина невибаглива;
· ґрунт важливо підгодовувати органікою;
· місце посадки сонячне (листя буде більшим, аромат сильніше), підійде тінь.

Вирощування кмину в домашніх умовах.

Культуру дуже просто вирощувати, підходить для посіву насіння весна і пізня осінь. Навесні посівний матеріал на добу замочують у воді, день прогрівають на сонці. Осінній посів здійснюють сухим матеріалом. Сходи слід один раз прорідити, зробивши відстань між паростками у 20 см. Землю регулярно рихлять, поливають в момент стеблевання часто, потім рідше. Зелень можна зрізати за необхідністю, насіння дозріває в липні наступного року. Тоді рослини виривають з грядки, підвішують парасольками вниз над чистою тканиною. На неї й впадуть зернятка.