Цінується за найбільшу здатність швидко проростати й нарощувати відносно велику масу протягом короткого холодного періоду. Врожайність зеленої маси понад 400 кг на гектар, в якій міститься 22% органічних речовин, 0,71% азоту, 0,92% фосфору, 0,43% калію. Гірчиця є навіть більш ефективним добривом, ніж гній. Під час цвітіння приваблює корисних комах.

Зелене добриво. Після розкладання в ґрунті біомаса гірчиці стає легко засвоюваним добривом, а ґрунт поповнюється органікою та гумусом. Здатна поглинати важкорозчинні поживні речовини, недоступні для інших рослин, і перетворювати їх на легкодоступні. Ефективно поглинає поживні речовини з оброблюваного шару ґрунту, запобігаючи їх вимивання у підґрунтя. Гірчиця — гарний попередник для картоплі та цибулі.

Ґрунтоутворювальні та ґрунтозахисні властивості. Гірчиця біла як сидерат добре розпушує, структурує, дренує ґрунт, підвищує його повітряно- та водовміст. Стовбурна коренева система гірчиці проникає на глибину до 2-3 м. Це одна з кращих культур для захисту ґрунтів від водної та вітрової ерозії навесні та восени, а якщо її не косять, то й взимку. Затримує сніг, сприяє меншому промерзанню ґрунту і, отже, більшому накопиченню вологи. У степових районах її іноді для цього висівають одиночними рядами серед озимих.

Фітосанітарні якості. Активно оздоровлює ґрунти. Присутність в усіх частинах ефірних олій слугує профілактичним засобом від накопичення шкідників (довгоносика, слизняка, горошкового лускочеревця) та грибкових інфекцій (різоктоніозу, парші картоплі). Покращує умови життєдіяльності ґрунтових мікроорганізмів і хробаків, при розкладанні слугує їм їжею. Це, своєю чергою, призводить до зменшення захворювань рослин і підвищення врожайності. При посіві в окультурений ґрунт ефективно стримує розвиток бур'янів.

Кормова культура. Якість зеленої маси за поживністю наближається до комбікормів. Зокрема цінується за високий вміст протеїну в осінній період. Недолік — у відсутності багатьох вітамінів і біологічно активних речовин та наявності токсичних глюкозидів і гірчичної олії, кількість яких збільшується зі старінням рослини. Тому на зелений корм і силос косять до цвітіння і дають тваринам у суміші з іншими кормами не більше 20-30 кг на одну корову на добу. Після подрібнення краще використовувати корм протягом години, оскільки маса самонагрівається, і смакові якості падають.

Медоносна культура. Гірчиця — добрий медонос, приваблює корисних комах-ентомофагів. Володіє фунгіцидними та бактерицидними властивостями. Медопродуктивність - 50-90 кг/га.

Джерелом яких елементів є: фосфор, сірка (корені гірчиці перетворюють ці речовини з ґрунтових мінералів у водорозчинний стан).

Вирощування. Як сидерат частіше вирощують після ранніх овочевих та озимих і ранніх ярих зернових, косячи до зими. Якщо посадити гірчицю на початку серпня на ділянці, призначеній на наступний рік під цибулю, а в кінці жовтня не глибоко задавити в ґрунт, то врожай цибулі та його якість значно підвищуються. 

Сіють гірчицю і навесні, задавлюючи під озимі або інші культури. Посівають у розріджені посіви багаторічних трав останнього року їх вегетації. Гірчицю сіють, вирощують і косять 2-3 рази за сезон, причому в останній раз за 1,5 місяця до настання морозів.

Ґрунти. Вимагає окультурених поживних зв'язаних ґрунтів. Добре росте на чорноземно-підзолистих, удобрених органічними добривами. Може рости на супіщаних, окультурених торф'яних ґрунтах. Не витримує важких глинистих і заплавних кислих ґрунтів і солончаків.

Вологість. Вологолюбна, але меншою мірою, ніж ріпак олійний. Зокрема потребує вологи в період проростання та бутонізації. Слабопосухостійка.

Температура. Один із найбільш холодостійких сидератів, зокрема серед хрестоцвітних. Сходи витримують при +1-2°C, вегетація триває пізно восени при +3-4°C, сходи переносять заморозки до -4 -5°C.

Освітленість. Світлолюбна.

Хрестоцвітні сидерати не використовують як попередників для хрестоцвітних овочевих культур: капусти, редису, дайкону!

Вага: 1 кг.

Виробник: Україна.