У народній медицині спориш вживали внутрішньо при малярії, туберкульозі легень, захворюваннях печінки, серця, нирковокам'яної хвороби, циститі, як протикашльове, при набряках, бронхіальній астмі, ревматизмі, подагрі, геморої, виразковій хворобі шлунка, дизені, задишці, судомах; зовнішньо - при шкірних хворобах, для зміцнення волосся, як ранозагоювальне. У китайській медицині рослину застосовують як жарознижувальний, сечогінний, кровоспинний, протизапальний, протиглистовий засіб, при тропічній малярії та набряках різного походження, як загальнозміцнюючу та тонізуючу, при нервовому виснаженні, туберкульозі. У медицині Тибету використовують коріння споришу.

Горець пташиний або спориш Polygonum aviculare L застосовується при сечокам'яних хворобах, так само при захворюваннях сечовивідних шляхів, ослабленні фільтрації нирок і появі в сечі великої кількості мінеральних солей. Відвари трави споришу ефективно при гастроентериті, діареї, при пошкодженнях судин слизових оболонок шлунково-кишкового тракту, при маточній кровотечі особливо в післяпологовий період або аборті.

Зовнішній спориш ефективний при алергічних шкірних захворюваннях, екземі, дерматиті, вуграх, фурункулах, псоріазі.