Марк Аврелій Антонін (121—180), римський імператор, чиї особисті записи стали філософським одкровенням для нащадків, які прозвали його «філософом на троні», був змушений проводити життя у військових походах. Його «Роздуми» («Наодинці з собою») народилися в 70-х роках II ст. н. е. у походній палатці.

«Життя — боротьба і мандри на чужині. Але що може вивести на шлях? Нічого, окрім філософії. Смерть не має до нас жодного відношення, коли існуємо ми, її не існує; коли ж вона є, ми вже не існуємо» (Марк Аврелій).

Проникливий спостерігач, наділений рідкісною інтуїцією, Марк Аврелій Антонін проповідував смирення та аскетизм. У цьому його етичні погляди, уявлення про розум і душу виявилися близькими до вчителів Церкви та вплинули на християнських мислителів від блаженного Єроніма до Л. Н. Толстого.