Отче наш. Серія проповідей про молитву Господню. Г.Г. Барбер "У молитвах Ісуса відчувалася сила і глибока близькість, переконаність і радість. Вони звучали спонтанно, природно… в них не було нічого спільного з формальною, пихатою декламацією. Я не маю права вимовляти слова цієї молитви, якщо я недбалий, нешанобливий у поведінці чи одязі, поверховий у шануванні, розпущений у мові, дурний і схильний засуджувати інших. Бо я уявляю Христа. Я – Його свідок. І, подобається мені це чи ні, люди судять Його на мене. У цій серії проповідей я наголошую, що шанування, відмова від контролю та слухняність – першочергові завдання для християнина. Поки ми не шануємо Бога як Бога, ми не ступили жодного кроку на шляху християнства. Якщо ви вважаєте, що церква та релігія гарантують вам здоров'я, багатство та щастя, поки ви продовжуєте жити по-своєму і розпоряджатися своєю долею, ви зовсім не зрозуміли суті. Ісус зовсім не запевняє нас у тому, що Бог зацікавлений у наших незліченних багатствах! Насправді Біблія застерігає про оманливість багатства. Проблема багатства полягає в тому, що ми охочіше віримо в нього, ніж у Бога живого. Бог не може простити мене, поки я не пробачу інших. Якщо я не простягну руку іншому, Бог не зможе простягнути мені руку. Якщо моє серце закрите для інших, воно закрите і для Бога. Незважаючи на те, що добрі люди стикаються з поганими речами, у нас є Бог, Який дбає про нас і Який - наш притулок і наша сила... допомога, яка не змусить себе чекати у лихоліття". Від Автора.