У книзі йдеться про неминучість хреста для кожного, його пропорційної тяжкості і значущості, різних властивості і якості останнього. Сприймаючи хрест, як дар, знаходимося з розбійником розсудливим у частині його, а відкидаючись наріканням – успадковуємо неприємне. Найтяжче, мабуть, нести хрест, не усвідомлюючи його. Тоді ж і Божа благодать не досягає вдячного серця, щоб хрест цей зробити не тільки зручним, але й безмежно бажаним. Як багато суперечок мав про себе і в давнину Хрест Христовий! І як часом непросто зобразити собі до виконання прості слова Спасителя: і хто не бере хреста свого і не слідує за Мною, той недостойний Мене (Мт. 10:38). Адже іншого шляху до воскресіння і життя вічного, окрім як за образом Спасителя, немає. Хрест Христов є як знамення чи образ, але спосіб особистого спасіння кожному за. За вченням святих отців, хрест наш двояк за походженням своїм. Добровільна частина його – праці наші на стезі євангельської, а мимовільна – надсилаються за недостатністю праць цих скорбот. І те, й інше лежить під дбайливим наглядом милосердного Промислу Божого.