Малина звичайна (Rubus idaeus) — напівкущова рослина родини розових. Має дворічні здерев'янілі стебла, які утворюють квітконосні гілочки. Однорічні пагони трав'янисті, сизуваті, вкриті численними тонкими червонувато-коричневими шипами. Листя чергове, трійчасте або непарноперисте, з 3–5(7) листочками, зверху майже голе, темно-зелене, зісподу — білоповстисте​.

Дикоросла малина поширена в усіх лісових районах України, у північній частині Лісостепу (крім Донецького), зростає в лісах, чагарниках, на заплавних луках​.

Листя малини збирають у травні–червні, обшморгуючи з річних вегетуючих пагонів. Сушать у тіні на відкритому повітрі або в приміщеннях із хорошою вентиляцією. Зберігають у щільно закритих ємностях до 2 років​.

Листя містить дубильні речовини, флавоноїди, органічні кислоти, ефірні олії, вітамін С (до 280 мг%), мікроелементи (калій, залізо, магній)​.

Листя малини має протизапальні, антисептичні, потогінні, сечогінні, в'яжучі властивості. Використовується для лікування застудних захворювань, запалень шлунково-кишкового тракту, нервових розладів​.

Листя малини застосовують при застуді, грипі, ангіні, бронхіті, порушеннях травлення, гастриті, виразковій хворобі, діареї, циститі, кровоточивості ясен, нервовому збудженні.

1. Настій: 1 столову ложку сухого листя залити 200 мл окропу, настояти 30 хвилин, процідити. Вживати по ½ склянки 2–3 рази на день.
2. Відвар: 10 г листя залити 250 мл води, кип’ятити 10 хвилин, настояти 30 хвилин, процідити. Вживати по 50 мл 3 рази на день.
3. Чай: 1 чайну ложку сухого листя залити 250 мл окропу, настояти 15 хвилин. Вживати як загальнозміцнюючий засіб.
4. Зовнішнє застосування: відвар використовують для полоскань при стоматитах, ангіні, для примочок при запаленнях шкіри та виразках​.

Алергічні реакції, індивідуальна непереносимість, подагра, нефрит, підвищена кислотність шлункового соку, тромбози.

Перед застосуванням рекомендується обов'язково проконсультуватися з лікарем. Опис та інструкція із застосування наведені виключно з ознайомлювальною метою і не повинна бути використана як керівництво до самолікування. Тільки лікар може ухвалити рішення про призначення препарату, а також визначити дози та способи його застосування.