Як можна міркувати про добровільне страждання, на яке пішов Христос через наш гріх, і при цьому не скорбити про гріх, що залишається в нас? Як можна міркувати про те, яка загибель нам загрожувала, і про свою духовну бідність, і при цьому не радіти благодаті Хреста?

Ці духовні читання присвячені і торжеству, і самоаналізу. Ми з вами разом підемо за Ісусом на Його шляху до Хреста. Жахлива жертва, принесена Ісусом на очах у багатьох, має пробуджувати в нас не лише радість, а й скорботу. Хрест змушує нас зрозуміти, хто ми насправді (грішники) і чого ми потребуємо (порятунку ц прощаючої благодаті).

Нехай за ці сорок днів, які ми проведемо разом, ваша скорбота примножиться - для того, щоб глибшою стала радість. Нехай гірких зітхань побільшає - щоб більше стало і молитов. Нехай сум підживлює вашу радість. І нехай все це призведе до благословень -  надто значних і надто очевидних, щоб їх упустити.