«Мой мир» — вибрані уривки з книги «Осягнення вищих світів» Міхаеля Лайтмана

Якщо ми тільки звернемо увагу на всім відоме запитання: «У чому сенс мого життя?», запитання гірке, справедливе, яке ставить перед собою кожен, народжений на землі, упевнений я, що всі ваші сумніви щодо необхідності вивчення кабали зникнуть.

Покоління продовжують змінювати одне одного на цій планеті, але кожне покоління, кожна людина запитує себе — особливо під час воєн, глобальних страждань або смуг невдач, що проносяться над кожним із нас. В ім’я чого потрібне наше життя, що так дорого нам коштує і приносить надто незначні радості, коли відсутність страждань уже здається нам щастям?

Дійсно слушно сказано: «Не з власної волі ти народився, не з власної волі ти живеш, не з власної волі ти помираєш». Кожному поколінню призначена його гірка чаша. Наше покоління — покоління, яке не знайшло себе, повне турбот, страждань і невлаштованості, і тому питання про сенс життя відчувається нами особливо гостро.

А до цього жодні зовнішні потуги не допоможуть людині правдиво, з самої глибини серця звернутися до Творця. І коли всі шляхи перед нею, як вона відчуває, вже закриті, тоді відчиняються «Врата сліз», і вона входить у Вищий світ — чертоги Творця.

Тож, коли людина випробувала всі можливості самій досягти духовного сходження, опускається на неї стан суцільної темряви, і вона розуміє, що вихід один — тільки якщо сам Творець допоможе їй.

Але поки людина, ламаючи своє егоїстичне «Я», не набула ще відчуття, що є сила, яка керує нею, не перехворіла на цю істину і не досягла цього стану, її тіло не дасть їй змоги звернутися до Творця. І тому необхідно робити все, що тільки в його силах, а не чекати дива згори.

І це не тому, що Творець не бажає зглянутися над людиною і чекає, доки вона себе «зламає», а тому, що лише випробовуючи всі свої можливості, людина накопичує досвід, відчуття й усвідомлення власної природи та набуває необхідних властивостей задля осягнення вищого Розуму.

Среди всех книг и записей, которыми пользовался мой великий Учитель Барух Ашлаг, была одна тетрадь, которую он постоянно держал при себе. В этой тетради были записанные им беседы со своим отцом, великим каббалистом, автором 21-томного комментария на «Книгу Зоар», 6-томного комментария на книги АРИ и многих других книг по каббале.

Однажды, поздним вечером, уже находясь в постели, он почувствовал недомогание. Он подозвал меня и передал мне эту тетрадь со словами: «Возьми и занимайся по ней». Назавтра, ранним утром, мой Учитель умер у меня на руках, оставив меня одного, без поводыря в этом мире.

Он говорил: «Я мечтаю научить тебя обращаться не ко мне, а к Творцу — к единственной силе, единственному источнику всего существующего, к тому, кто действительно может помочь и ждет от тебя просьбы об этом.

Помощь в поиске пути освобождения из клетки этого мира, помощь в духовном возвышении над нашим миром, помощь в поиске самого себя, своего предназначения может дать только Творец, который сам посылает тебе все эти стремления, чтобы ты обратился к нему за ответом и помощью».

В настоящей книге я попытался передать некоторые записи из этой тетради — так, как они прозвучали мне. Невозможно передать то, что написано, но лишь то что прочтено. Ведь каждый, согласно свойствам своей души, поймет эти записи по-своему, поскольку они отражают чувства каждой конкретной души при её взаимодействии с Высшим светом.

— Михаэль Лайтман