Махорку вирощують для виготовлення махоркової (курильної) крупки, жувального та нюхального тютюну, а також для захисту рослин від шкідників. Листя махорки містить нікотину в кілька разів вище (близько 5-15%) ніж більшість сортів курильного тютюну. Рослина теплолюбна, віддає перевагу суглинистим або супіщаним грунтам, вимагає постійної вологозабезпеченості (при посусі знижується якість сировини). Посів на розсаду здійснюють наприкінці березня – квітні. Перед посівом ємність заповнюють злегка вологим ґрунтом (три частини супіщаної дернової землі та одна частина добре перепрілого та просіяного перегною), поверхню ущільнюють і розрівнюють. Насіння рівномірно розподіляють по поверхні, злегка вдавлюють субстрат, зволожують з пульверизатора і накривають плівкою. Посіви поміщають у світле, тепле місце, поливають через піддон, щодня провітрюють (піднімають плівку на 30 хвилин). Молоді рослини висаджують у відкритий ґрунт у середині - кінці травня на відстані 50-70 см. При розкритті 2-3-х квіток у суцвітті проводять вершкування (видалення суцвіття), одночасно видаляють і частину верхнього листя. При відростанні бічних пагонів на 5-7 см виробляють пасинкування. На рослині для дозрівання залишають 8-12 листків. Махорку прибирають цілими рослинами у фазі технічної зрілості листя середнього ярусу (через 30-40 днів після вершкування). Технічно зріле листя характеризується щільною тканиною, відвисає до землі, покривається світло-жовтими плямами, набуває крихкості.