Якщо ви не вірите, що у Бога є почуття гумору, просто подивіться в дзеркало. Уміння сміятися - притаманне людині властивість, що проходить через всі етапи життя, через всю історію і культуру. Нерідко жарти зачіпають найважливіші сфери нашого існування. І хоча, на перший погляд, гумор здається чимось до тривіальності простим, його сприйняття залежить від наших вищих здібностей, мови, інтелекту, співчуття, прилучення. Для філософа Стіва Вілкенса все це служить доказом: десь там, в самій серцевині того, що здається смішним, просто повинен бути Бог. Однак багато християн, незалежно від рівня освіти і особистих якостей, не сприймають гумор всерйоз. Наскільки слово всерйоз тут взагалі доречно? І що може бути смішного в розмові про Бога? Вілкенс досліджує звязки між гумором і багатьма ключовими темами християнського богословя. Він стверджує, що розгляд Святого Письма і богословя через призму смішного веде до більш глибокого розуміння, допомагає уникнути пасток натуралізму або гностицизму, сприяючи смиренному, чесному і інтригуючому сприйняттю своєї віри. Вілкенс звертає увагу на парадокси людської природи, літургійного календаря, церковного життя. Він допомагає по-новому поглянути на знайомі тексти з Чисел, Суддів, Іони, оповідань про Різдво і безпосередньо вчення Ісуса. Не залишаючи без уваги проблеми страждань і усвідомлення своєї гріховності, автор показує, що вся Біблійна історія в кінцевому підсумку закінчиться комедією вселенського масштабу.