Амарант 

Здебільшого це однорічні рослини. Батьківщина Південна Америка. Деякі різновиди амаранту були найдавнішими зерновими, деяких вирощують як овочеві культури. Заволожений виспанцями до Європи, де спочатку використовувалися для декоративного садівництва. Потім почали застосовувати як зернову

культуру для круп і кормів, заготівлі силоса. Лікувальні властивості щерці почали вивчати лише 80 років тому і, звісно, повністю цю рослину до кінця ще не вивчено. І загалом вона використовується як БАД.

Зерна амаранту містять до 15% найціннішого рослинного білка (особливо корисного людям похилого віку), 55-60% крохмалю, пектини, мікро- та макро-елементи й біологічно активний кальцій.

Крохмаль, що міститься в  амаранте характерне підвищеною набуханням, в'язкістю, желатинізацією — звідси застосування в  виробництва кисломолочної продукції, пива, кондитерських виробів. Продукти з зерна щериці смаком і ароматом схожі на горіхи. Але особливий інтерес представляє олія, що міститься в амаранті — її тут до 6%, також   каротиноїд — сквален (до 8%) — найсильніший антиоксидант.

Застосовують у разі ожиріння, авітамінозу, діабету, анемії, дерматологічних захворювань, в офтальмології, захворювань нирок, а також як протипухлинний засіб.

Застосування:

- внутрішнє — настій — 2 ст. ложки насіння подрібнюють і заливають склянкою окропу — на водяній бані  15 хвилин, процідити, пити по 1⁄4 склянки тричі на день за пів години до їди та на ніч,

— олія амарантова — роздробити сухе насіння амаранту, залити оливковою олією (в пропорції 1:1,5), збовтати, залишити в темному місці на 2-3 тижні, періодично збовтаючи, процідити через 3-4-шарову марлю, віджати — зберігати в темному прохолодному місці — у разі поліартритів, ревматизму, шкірних захворювань, ударів та ін.

ПРОТИВОПОКАЗАННЯ:

- індивідуальна нестерпність

- гострий панкреатит, холецистит
— сечокам'яна та жовчокам'яна хвороба