K11W1 Shiragiku  — це навчальний літак наземного базування, призначений для підготовки екіпажів. Він використовувався для відпрацювання навичок роботи з обладнанням для бомбометання, навігації та зв'язку, а також для опанування методів навігації. У листопаді 1942 року прототип здійснив свій перший політ, а в середині 1943 року K11W був прийнятий на озброєння Імператорського флоту Японії (IJN) під офіційною назвою «Навчальний літак для підготовки екіпажів "Сірагіку"».

 Літак оснащувався дев'ятициліндровим радіальним двигуном потужністю 515 к.с., який приводив у рух дволопатевий металевий повітряний гвинт. Для навчання застосуванню озброєння літак був обладнаний одним рухомим 7,7-мм кулеметом, встановленим у задній частині, а також мав можливість нести авіабомби вагою 30 або 60 кг. У травні навчальні літаки були модифіковані для виконання бойових завдань: на фюзеляжі встановили вузол підвіски для 250-кілограмової бомби. У травні та червні 1945 року ці літаки залучалися до атак на радіолокаційні станції американських кораблів у районі Окінави.