Dodge WC-51 — американська військова вантажівка часів Другої світової війни. Перші прототипи цієї серії автомобілів з'явилися у 1940 році, а серійне виробництво тривало з 1940 по 1945 рік. За цей час було випущено близько 124 000 одиниць Dodge WC-51. Автомобіль оснащувався двигуном Dodge T-214 потужністю 92 к.с. Його довжина становила 4,24 метра, а ширина — 2,11 метра. Максимальна вантажопідйомність сягала 800 кілограмів. Dodge WC-51 належав до сімейства позашляховиків і вантажівок Dodge WC. Разом із відомими автомобілями Jeep, що випускалися на заводах Ford і Willys, вони були основними легкими вантажівками та позашляховиками американської армії під час Другої світової війни. Однак Dodge WC-51 мав гіршу прохідність порівняно з Jeep і вирізнявся більшими габаритами (вищим силуетом), що негативно впливало на його популярність серед солдатів. Автомобіль мав кузов типу «пікап» і відкриту кабіну водія, на яку за потреби можна було встановити кулемет (наприклад, Browning M2 або M1919). Dodge WC-51 активно використовувався збройними силами США у 1941–1945 роках, зокрема під час кампаній в Італії (1943–1945) та Нормандії (1944).