В останні десятиліття XX століття у звʼязку з будівництвом розгалуженої системи автомобільних доріг та інфраструктури комунікацій у сухопутних військах армій більшості країн світу (особливо європейських)

поступово почало змінюватися співвідношення гусеничної та колісної техніки на користь останньої. Ця тенденція особливо стала відчутна після створення у низці країн світу сил швидкого реагування, які були задіяні до виконання миротворчих операцій.

Однак тільки відносно невелика кількість країн мають можливість виготовляти зразки легкої колісної бронетехніки за повним циклом. До них належить і Україна.

За роки незалежності української оборонної промисловості вдалося не тільки запустити у виробництво кілька власних доволі вдалих зразків колісних бронетранс-портерів, але й займатись модернізацією наявного парку бронетранспортерів радянського зразку.