Т-55 — радянський основний бойовий танк періоду Холодної війни. Перші прототипи цієї машини були побудовані в 1956-1957 роках, а серійне виробництво в СРСР розпочалося в 1958 році та тривало до 1981 року. За цей час було створено близько 27 500 машин цього типу — тільки в Радянському Союзі! Бойова маса танка становила до 36 тонн. Привід забезпечувався одним двигуном W-55 потужністю 580 к.с. Основним озброєнням була 100-мм танкова гармата Д-10Т2 зразка 1944 року, а вторинне озброєння складалося з 7,62-мм кулемета СГМТ та 12,7-мм кулемета ДШК.

Танк Т-55 був розвитком Т-54 і, як і він, розглядався як основний бойовий танк (ОБТ). Основні відмінності між двома машинами стосувалися використання на Т-55 потужнішого двигуна, а також дещо іншої моделі 100-мм гармати. Крім того, були впроваджені й такі модернізації, як збільшення запасу боєприпасів, що перевозяться, або серійна стабілізація гармати по вертикалі та горизонталі. Зрештою, була створена дуже вдала машина, яку в 1950-х і 1960-х роках сприймали як одну з найкращих у своєму класі у світі. Машина також широко експортувалася та ліцензувалася в багатьох країнах світу (наприклад, у Чехословаччині чи Польщі). Вона використовувалася в бойових діях у багатьох збройних конфліктах після 1945 року, включаючи Шестиденну війну (1967), Індо-пакистанську війну (1971) та Ірако-іранську війну (1980-1988).