Роман «Без ґрунту» — це інтелектуальна подорож у добу зламу, коли людина втрачає опору — історичну, культурну та духовну. Віктор Домонтович зображає читачам мистецтвознавця Ростислава Михайловича, який повертається до міста свого дитинства, щоб вирішити долю старовинної церкви. Натомість головний герой опиняється перед складнішим вибором — дія чи безсилля, віра чи скепсис, причетність чи втеча? У цьому тексті особливо гостро звучить тема втрати зв’язку з рідною землею, Богом і власною ідентичністю. Тема покоління, яке втратило ґрунт під ногами. До збірки також увійшли філософські й історичні оповідання, у яких Домонтович порушує питання віри, сумніву, честі, історичної пам’яті та внутрішньої свободи. Автор майстерно поєднує філософську глибину з художньою витонченістю, створюючи прозу, яка не дає готових відповідей, але змушує думати.