Багаторічна рослина. Коренева система стрижнева, глибоко (на 4 - 5 м) проникаюча в грунт. Листя непарноперисті з 6 - 18 парними і одним верхівковим листочком. Стебло слаборозгалуджене, добре облистяне, висотою 70 - 120 см і більше. Суцвіття - кисть довжиною 3 - 20 см. Квітки великі рожеві (рідше білі). Запилення - перехресне. Плід - однонасінний боб округлої форми. Стулки його міцно з'єднані, тому еспарцет висівають бобами. Маса 1000 насінин 18 - 20 м  Еспарцет менш ніж люцерна вимогливий до грунтів і відрізняється здатністю засвоювати важкорозчинні поживні речовини. Він добре росте на піщаних і супіщаних грунтах і на всіх типах карбонатних грунтів. Кислих грунтів не переносить.  Попередниками для еспарцету можуть бути різні культури. Він висівається в чистому вигляді, під покрив або в суміші з іншими злаковими і бобовими травами. У порівнянні - з іншими бобовими травами еспарцет менше реагує на внесення добрив.  Навесні поле боронують у два сліди і проводять черезрядковий посів одночасно з покривною культурою зернотравяними сівалками. При підсіву під озимі культури посів проводять дисковими сівалками впоперек рядків покривної культури.  Норма висіву насіння (на 1 га): у степовій зоні 70 - 80 кг, а в лісостеповій 80 - 100 кг. Глибина загортання насіння на важких грунтах 3 - 4 см, на легких 4 - 5 см.