Мене звуть Ян Айкращий. І я в усьому найкращий. Я народився у заможній турботливій родині. Я біжу без упину вперед — до світлого майбутнього. Однак нещодавно я зустрів фокусника. “Такий старий, а займається бозна-чим… Така вбогість! Як він заробляє на життя? ”, — думав я, однак… кожен його жест, порух, вираз обличчя, слово не йдуть із голови. Невже фокусник — настільки жалюгідна професія? Якщо замислитися, бути фокусником — нічим не гірше, ніж бути суддею, прокурором чи адвокатом. Хіба ні? Чи це в мене проблеми з головою?