Епохальна, суперечлива особистість в історії політичної думки та PR, Едвард Бернейс (1891-1995) першим запропонував науковий метод формування та маніпулювання громадською думкою, котрому дав назву «інженерія згоди», що став тепер відомим. Під час Першої світової війни активно працював у Комітеті громадської інформації (CPI), впливовому пропагандистському апараті, покликаному «показувати, рекламувати продавати» цю війну американцям – як війну, яка «зробить світ безпечнішим для демократії». CPI став прототипом маркетингових стратегій майбутніх війн. Застосовуючи методи, засвоєні в CPI, а також деякі ідеї Уолтера Ліпмана, Бернейс став затятим прихильником пропаганди як інструменту демократичної та корпоративної маніпуляції народом. Сенсаційна книга «Пропаганда» (1928) розкриває його жахаюче прозорливе бачення пропаганди як способу керування колективною свідомістю в різноманітних сферах, включаючи уряд, політику, мистецтво, науку й освіту.