Маленька Енді тягне важелезну торбу, ношу власної втрати — смерть близької людини. На початку подорожі торба навіть більша за Енді й нести цей вантаж нестерпно. На шляху в дівчати трапляються різні люди. Вони розділяють з нею цей тягар, пропонуючи поділитися горем, питаючи в Енді про почуття. Наприкінці в торбі не лишилося важких речей, тільки спогади, що будуть із дівчинкою завжди.