Навесні 1937 року, спираючись на досвід громадянської війни в Іспанії, німецький технічний департамент розробив вимоги до штурмовика. Для безпосередньої підтримки військ на полі бою і прориву глибоко ешелонованої оборони противника був необхідний двомоторний літак з невеликими габаритами, надійним броньовим захистом і потужним озброєнням. На конкурсній основі розглядалися проекти від чотирьох компаній, у тому числі від Focke-Wulf. У рамках конкурсу фахівці цієї компанії переобладнали свій Fw 189V-1 з двома двигунами Argus As 410 на двомісний штурмовик. Основна частина переобладнання передбачала заміну центральної гондоли на броньовану кабіну, в якій розташовувалися пілот і навідник. Було виготовлено кілька варіантів, і третій літак в експериментальній серії, Fw 189V-6, став штурмовиком Fw 189C. Він був оснащений більш потужними двигунами, а озброєння включало 2 20-мм гармати MG-FF і 4 кулемети MG17, а оборонне озброєння складалося з кулеметів MG81. Літак пройшов випробування в Рехліні восени 1940 року, але, незважаючи на хороші результати, не пішов у виробництво. Основним штурмовиком Люфтваффе трохи пізніше став одномоторний Hs 129A.